Роздуми про те, як війна через біль і втрати допомагає знайти глибший сенс у житті

Катілов П., 11-Б клас

Війна - це як удар блискавки серед чистого неба, удар, який не просто блиснув та зник, а чорний, вигорівший слід, який залишається на поверхні землі. Так само, як і в серці та душі людини, цей слід, як  шрам, свербить і нагадує про трагічність минувшого моменту, про  крихкість життєвого спокою та про цінність любові й близькості тих, хто поруч.

Коли щоденні будні змінюються на боротьбу за виживання, стає зрозумілим, що, якісь там,  гроші чи матеріальні здобутки, нічого не варті.  В такий час головними пріоритетами стають людські стосунки та надія, яку надає людьська турбота, адже тільки розуміння, що все це колись закінчиться і повернеться на шляхи свої, надає сили триматися.

Війна вчить нас цінувати затишок і тепло стосунків, просту  розмову з друзями чи близькими, яка може стати останньою. Саме після втрати ти починаєш розуміти цю безцінність. Згадуєш сказану дурницю при останній зустрічі, про невдалий жарт, який став останнім, і при усвідомленні, що ти вже нічого не можеш змінити, стає боляче .

Спогади про втрачене залишаються з нами на все життя, як і той слід від блискавки, котрий спалює землю біля себе. Хоч земля в майбутньому і заросте травою, можливо,  на ній виростуть квітки,  заживуть комашки, але під цією оболонкою все одно залишається випалений слід. Такий же слід залишається і глибоко у серці, і єдине, що ми можемо зробити - це стати сильнішими, навіть пам’ятаючи про те, що сталося.

Отже, на мій розсуд, війна - це випалена блискавкою земля, яка, може й відновить свій верхній шар, але у своїх недрах залишить цей випалений спокій.