Не все те золото, що блищить

Зовнішня привабливість людини не завжди є гарантією справжньої чуйності й доброти. Можливість пізнання справжньої натури з’являється лише у скрутну годину. І часто ми піддаємося на красу тієї чи іншої людини, інколи довіряючи їй навіть своє життя. Але реальність показує, що  не все, що виглядає гарно та блискуче, є добрим.

По-перше, у нашому світі, у сучасності - зовнішність переважно використовують як маніпуляцію. Реклама, соціальні мережі та публічні образи відомих людей створюють ілюзію успіху й щастя. Люди намагаються показати лише позитивну сторону свого життя, приховуючи при цьому  труднощі. Врешті це створює фальшиві норми суспільства, нереальні стандарти життя.

По-друге, справжність людської натури часто не можна розгледіти просто так й одразу. Доброта, щирість та чесність - усе це цінності, приховані скарби, які пізнаються з часом, проведеним разом з людиною.

До прикладу, у п’єсі Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля»  головний герой  (заможний селянин Мартин) хоче стати дворянином і вірить, що такий титул надасть йому якоїсь поваги від односельчан. Боруля витрачає багато сил, щоб нарешті здобути омріяний статус, але не помічає, як через це його сім’я страждає й забуває про справжні людські цінності заради престижу.

Яскравим же прикладом з реального життя може слугувати наша буденність. Україна підтримувала дружні зв’язки із Росією роки поспіль, а тепер РФ показує свою справжню натуру на теренах нашої неньки, вбиваючи не тільки наших військових, а й цивільних.

Отже, вислів «Не все те золото, що блищить» закликає нас бути обачними й не судити про суть речей лише за їх зовнішнім виглядом, а також спонукає до розважливості й  мудрості.

Мануйлова Яна,

учениця 10-В