Есе «Якщо колись я стану мером...»

Мене звати Анастасія, і вже п’ятнадцять років моє життя пов’язане з Миколаєвом. Це місто біля двох річок, місто вітру, сили й незламності. Тут пройшли мої дитячі спогади — шкільні ранки, прогулянки з друзями, перші маленькі перемоги й відкриття. Я люблю Миколаїв за його чесність та прямоту: він не намагається бути іншим, але мріє стати кращим.

Одного разу в нашому 9-му ліцеї ми організували благодійну ярмарку для Збройних сил України. З самого ранку приміщення укриття перетворилося на справжній ярмарковий майданчик, наповнений ароматами свіжої випічки, домашнього печива та оригінальних десертів. Кожен клас доклав максимум зусиль та креативу, щоб представити найоригінальніші й найсмачніші ласощі. Тут можна було знайти все: від традиційних млинців та пряників до сучасних капкейків і печива з побажаннями.

Це був не просто продаж — це був справжній вибух дитячої фантазії та дорослої майстерності. Ми готували смаколики та продавали їх, і кожна солодка річ була маленьким вкладом у велику справу. Ліцеїсти із запалом пропонували свої кулінарні шедеври, а покупці, усвідомлюючи важливість своєї участі, охоче підтримували ініціативу, купуючи солодощі для себе та друзів. Участь у ярмарку взяли не лише учні нашого ліцею, а й гімназії №16.

Головною метою заходу був збір коштів для підтримки Збройних Сил України, зокрема 123-ї окремої бригади територіальної оборони, яка щодня боронить нашу країну. Усі зібрані кошти — 15 685 гривень — були передані військовим на конкретні потреби. Також частину допомоги ми передали вчителю нашого ліцею, який зараз служить у Збройних Силах України й захищає нашу країну. Цей ярмарок став підтвердженням того, що навіть маленькі кроки мають велике значення. Ми довели: у боротьбі за свободу не буває чужих справ. Слава Україні! Слава її Захисникам!

Цей досвід навчив мене важливому: зміни народжуються там, де є люди, готові діяти. І якщо колись я стану мером Миколаєва, я хочу створювати умови, де кожен зможе відчути свою значущість і вплив. Я мрію, щоб Миколаїв став містом, де діти, підлітки та батьки завжди матимуть місце для радості. Місто пережило занадто багато тривог, сирен і темряви — тепер нам потрібно світло. Я бачу сучасний парк, велодоріжки, зони для настільних ігор, літній кінотеатр просто неба й простір, де можна відпочити душею.

Також я хочу створити молодіжний центр — місце для творчості, волонтерства та дружби. Дітям потрібні майданчики, підліткам — можливості, а дорослим — спокій і впевненість, що їхні діти ростуть у безпечному й живому місті.

Чи реалістичні ці плани? Так. Бо зміни починаються з бажання — і з людей, які не бояться діяти. Якщо об’єднати громаду, бізнес і владу, можна оживити кожен куточок міста. Миколаїв має право на майбутнє. Я не знаю, чи стану колись мером. Але вже сьогодні я хочу робити своє місто кращим. Бо Миколаїв -це не просто місце проживання. Це частина мене.

Анастасія Дорошенко,

учениця 10-А