Поетична майстерня

Власні твори

Коваль Ксенії, учениці 11-В класу

Рідного сонця промінь

Пошли нам сили й міць, розсій імлу й підступну люту ніч!

Нехай зійде сонце, як символ життя та стимулу нової боротьби.

Бо я-син Одіна, мій шлях - це боротьба. І віра стала кровʼю моєю, яку не побоюсь я пролити на землю свою рідну, якою я живу немов немовля своєю матірʼю.

І коли ж останній бій стихне, мої руки впадуть з матері, і вітер принесе мирний, вічний та такий солодкий сон, то я знову проросту.

Бо чекатиме мене Вальгалла, немає там моїх ран, ні болю, ні жалю. І там чекає мій спокійний сон… Сон, який я отримав у боротьбі за свою землю. І нехай ця вічність принесе мені спокій душі.

Незламний круг

Тут кожен знає: честь — не просто звук,

це тверде каміння, що тримає спільний круг.

У ньому суворий лад, у ньому слово гостре, як метал.

Ідея — вісь, на ній тримається мета.

І хай ніколи я страху не знатиму,

і честь наша буде опорою в таких жорстоких реаліях.

Зроби серця наші твердими перед тінню і зневірою,

щоб не втратити дороги навіть там, де темно.

І доки живе моя ідея —

доки мої рішення тверді та гострі,

і помисли ясні — я буду стояти.

У серці - вісь, у руках - меч

Наш символ - це вісь , стержень.

Він крізь покоління тягнеться, мов дріт.

Ідея Нації навчає : «Тільки той, хто не скривджений, памʼятає, звідки його рід»

Тож підіймай свій дух над марністю і низом, дістаючи клинок , борися з внутрішнім ворогом своїм гострим лезом.

Бо Ідея - вона не на годину, не на день, житиме вона вічно в тобі щодень.

Наші реалії жорстокі, люди йдуть проти своїх братів та сестер, не ті реалії ми підтримуємо… Не час плямити честь сакрального символу.

Тож підіймай голову вище, гуртуй народ та йди проти ворога.

Бо ворог не чекає, він як паразит, хапає нагоду, смакує, підминає під себе.

Тож не чекай та не здавай свій дух! Не підтримуй жалюгідну нагоду розламати націю.