Веселка...

Я дуже люблю дивитися на небо. Мені подобається спостерігати за неперевершеною картиною, яку написала матінка - природа на полотні під назвою «небосхил». Мене вражає гарні пейзажі, що відкриваються переді мною, варто лише підвести голову догори. Обожнюю те, як виглядають зорі вночі, сонечко вдень, веселка, яка навіть у найпохмуріший момент змінить настрій та подарує  привід посміхнутися, теплий дощик, який приносить прохолоду та спокій у спекотний літній день, -  все це заворожує мене і захоплює так, що я готова спостерігати за цим годинами. 

Я помітила, що кожного разу, коли з’являється веселка, то у всіх навколо з’являється усмішка на обличчі, це те, що дуже притягує мене у ній.  Мені імпонує те, що веселка може просто своєю появою надати стільки щастя всім, хто її побачить, і не важливо скільки тобі років і якої ти національності, адже, побачивши її, ти завжди посміхнешся. Особисто у мене веселка завжди асоціювалася з сонечком та спокоєм, які приходять після довгої зливи, і дають відчуття радості усім навкруги. Уявіть  літній вечір на вулиці, щойно пройшов невеликий дощик - і вийшло сонечко, а разом із ним з’явилась веселка, ви гуляєте та їсте щось смачненьке, правда ж це чудові відчуття?... Такі думки допомагають мені відірватися від реальності та замислитись про те, на скільки прекрасне наше життя. Звичайно, бувають і труднощі, але , побачивши веселку, ти на якусь мить відволікаєшся від усіх своїх проблем та просто насолоджуєшся цим моментом. 

Тож, люди, хоч іноді зупиніться та подивіться навколо - і ви здивуєтесь: скільки всього прекрасного та неперевершеного існує у цьому світі. І коли у вас знову не буде настрою, згадайте веселку та ту щасливу мить, коли ви її побачили.

Анастасія Єгорова,

учениця 10-Б класу