Я втомилась!

Я втомилась прикидатись.

Кожен день кажу собі сама:

«Ти сильна, ти все витримаєш,

ти впораєшся, ти зможеш!»

Та й і всі навколо кажуть: «Молодець,

так тримати, іди вперед, працюй!»

І нікому навіть не спаде на думку,

Що може бути дуже важко.

Всі бачать тільки результат

та говорять: «Це все легко»,

А те, що це безсонні ночі, сльози,

праця, біль, страждання - неважливо!

Я просто втомилась прикидатись.

Хочу, щоб мене почули, зрозуміли!

А кому кричати? Ніхто мене не чує,

Всім важливий результат, а не почуття…

Але я сильна, впораюсь зі всім,

Сама чи з кимось, неважливо.

Головне не здатися, а далі…

А далі все саме прийде!

****

Життя - це кіно!

Наше життя - це велике кіно,

І всі в ньому різні актори.

Хто головний, хто другорядний.

А режисери цього кіно ми з тобою.

Кожне життя - це новий сценарій,

Нова історія, нові герої та місця.

Але все тут не так просто, як здається.

Режисер цього кіно тут тільки ти сам.

Ти сам вирішуєш, де та як жити,

З ким дружити, кого любити,

кому довіряти, кому допомагати,

Лише ти сам можеш сказати.

Не треба одягати маски, будь собою!

Тут не треба грати іншу роль,

Грай свою, створюй свою історію!

Живи так, як мрієш, життя одне!

****

Я дивлюся на хмаринки

Вони всі такі різні

І кожна з них - дитяча мрія!

Ось хмаринка летить швидше за інші

Чиясь мрія скоро здійсниться

Цікаво, яка вона?

Ніжна, прозора і різнокольорова,

Зіткана з мільйона посмішок.

Моя мрія - моя надія!

Парамонова Софія,

учениця 9-Б класу