У чому різниця між коханням і закоханістю? Чому і як із останнім варто боротися?
- МКЛ
- 28 февр. 2021 г.
- 4 мин. чтения
Обновлено: 4 мая 2021 г.
Ви зустрічаєте прекрасну людину, вас переповнює ейфорія, в животі пурхають метелики. Здається, що з вами відбувається диво, але, насправді, цьому є пояснення.
Закоханість не так проста, як здається, і одночасно, куди прозаїчніша, ніж придумують поети. По суті, це прекрасне почуття є маскуванням більш приземлених бажань.
Ті почуття, які здаються нам утвореними на рівному місці, мають під собою цілком зрозумілу підставу: потяг, під яким ховається сила нашого лібідо. Тим більше, коли його стимулює наша готовність до відносин і навіть екстремальні ситуації.
Кохання? Зазвичай, всім легко уявити собі що це. Натомість, найчастіше ці уявлення є помилковими. Романтична закоханість у загальному розумінні та в масовій культурі розуміється як синонім автентичного та справжнього кохання, що не зовсім є правдою.
Справжнє кохання має три складові: eros (пристрасть, що включає романтичність, фізичний потяг та сексуальне прагнення), filie (дружба, всілякі почуття тепла, близькості, прив’язаності), та agape (жертовність, рішення бути з людиною попри її вади та інші труднощі). Романтична закоханість – це пристрасть і дружба, але це лише елемент кохання, і не кожна закоханість переросте в кохання.
Згідно певних емпіричних досліджень мозку закоханих людей, інтенсивна закоханість може тривати до 17-19 місяців. Такий короткий термін для закоханості пояснюється тим, що, по-перше, це настільки емоційно інтенсивний стан, що наша нервова система не витримала би його довше. Друга причина – інтенсивна закоханість дає гарантію, що не можна закохатись в когось іншого, але не є гарантією прив’язаності. А люди, котрі думають про те, щоб все-таки бути разом, крім пристрасті, мають дуже велику потребу дружби, як потребу безпеки. А її не можна збудувати лише на пристрасті.
Природньо, що, коли розуміємо обумовленість вибору нашого серця, з’являється питання: можливо, закоханість не є нічим добрим? Польський римо-католицький священик, духовний пастир молоді та президент «Спілки Вьосна» Яцек Стричек дає відповідь.
Згідно з його думкою, цей стан, коли змінюється хімія мозку, коли людина проектує на іншу людину свій внутрішній світ, зовсім не є безглуздям. Навпаки, те, що людина в стані закоханості має розширені зіниці означає, що вона в змозі прийняти набагато більше інформації, бо є більш зацікавлена другою людиною. Тобто, це дає можливість найкраще пізнати того з ким маємо жити все життя, а найліпше знаючи людину, вмітимемо краще її любити. Те, що в стані закоханості маємо позитивну хімію мозку, чинить, що ми більш готові змінюватися на краще та більш мотивовані перемагати свої слабкості. Часто люди роками не можуть змінитися, а коли закохуються, то отримують цю додаткову силу. Закоханість є внутрішнім током в напрямку іншої людини, і це дозволяє переступати бар’єри, робити те, чого раніше ніколи не робив. І нарешті, закоханість зміцнює організм, людина набагато менше хворіє. Отже, варто бути закоханим. І потім змінювати закоханість в Кохання.
Залежність стану і настрою людини від гормонального фону
Ми сприймаємо романтичне кохання як всепоглинальне, непереборне, шалене. Так, наче воно більше контролює нас, ніж ми його. Кохання нам здається стихією, непідвладною науковим дослідженням. Спробуймо розібратися, чому.
Ключем сексуальної привабливості часто вважають феромони – хімічні речовини, які призначені повідомляти про наш репродуктивний потенціал.
Ідея цікава, але наукою не доведена. Хоча феромони відіграють важливу роль у спілкуванні комах, доказів того, що вони принаймні існують у людей, немає.
Але якщо хімічні речовини керують сексуальною привабливістю зовні, можливо, вони відповідальні й за внутрішні відчуття?
Головним кандидатом тут виступає нейропептид окситоцин, який часто неточно називають "гормоном прив'язаності". Він відіграє важливу роль у лактації та скороченні матки після пологів.
Зоологи ретельно дослідили роль цього гормону в степової полівки. Цей гризун добре відомий моногамними стосунками та публічними проявами ніжності.
Блокування окситоцину порушувало прив'язаність до свого партнера у полівок, вони ставали більш стриманими у виявленні емоцій. І навпаки, введення додаткового окситоцину іншим немоногамним видам полівок притупляло їхній смак до сексуальних пригод.
Однак у людей ефект гормону є набагато менш відчутним. Зміна його рівня лише трохи впливає на перевагу романтичної прив'язаності перед пошуками нового.
Тож стверджувати, що окситоцин є гормоном кохання, буде сильним перебільшенням. А отже, що люди не можуть контролювати своє кохання, теж цілковита драматизація.
Якщо сумніваєшся, що у твоєї закоханості є шанси перерости у справжнє кохання, пропоную такий план дій:
1) Завжди дивись правді в очі. Не обманюй себе. Визнай, що ти закохався, бо чим більше будеш відштовхувати це, тим більше воно буде тебе переслідувати.
2) Подумай, чому ти закохався? Можливо, тобі не вистачає адреналіну, бурхливих емоцій або ця людина просто вразила твоє самолюбство, змусила тебе ревнувати? Зазвичай так і є. Тому знайди собі заняття поцікавіші, ніж «любовні страждання»: почни займатись спортом (не для когось, а для себе), читати книги, саморозвиватись. Спілкуйся з друзями, знайди хоббі, почни ставити цілі в житті. І тоді в тебе просто не буде вільних сил і часу, щоб витрачати їх даремно. Ти станеш по-справжньому щасливим і не захочеш страждати.
3) Дай відповідь на запитання: чи потрібні тобі стосунки на даному етапі життя або у житті взагалі? Якщо так, то навіщо? Чи можна вирішити свої моральні проблеми самостійно, чи можеш ти прожити все життя один? Якщо відповідь на останнє запитання – так, то ти готовий до справжньої любові.
4) Головне – поважати і любити більше, ніж будь-кого іншого. Це не означає, що треба ставити із себе казна-що, а інших принижувати, ні. Просто треба приймати себе повністю, бути в гармонії із собою. Бо якщо себе не вмієш любити, то й іншого не полюбиш.
Наведу простий приклад. Людина живе із аб’юзером і щиро вважає, що кохає його, а він кохає її. При цьому вона навіть не розглядає варіанти того, що від нього можна піти, врятуватись. Для такої людини насильство – прояв кохання. І така людина завжди себе принижує у стосунках, не любить себе, залежить від іншого. Це не кохання. Це залежність.
5) Опиши на аркуші паперу (щоб завжди було під рукою і не забувалося), якою є для тебе ідеальна людина (незалежно від ста́ті). Можна описати те, яким би ти хотів стати в майбутньому, або кому би ти зміг довіряти незалежно від обставин. Пам’ятай: для любові важлива тільки внутрішня краса.
Потім запиши все, що думаєш про свій об’єкт пристрасті: його характер, ставлення до життя, цілі. А потім запиши все, у чому точно впевнений, що це правда, а не витвір твоєї фантазії. Знову ж таки, як би не було неприємно, пиши тільки правду, нічого не перебільшуй і не применшуй.
Порівняй і зроби висновок, чи хочеш ти прожити з такою людиною все життя.
6) Повір у те, що закоханість уже пройшла. Якщо виконав попередні пункти, це буде нескладно. Нав’язливі думки і мрії зникнуть, наче їх і не було :)
Тепер ви знаєте, чим відрізняється кохання від закоханості, причини, обставини й наслідки появи того й іншого почуттів, а також дізнались, як зменшити або взагалі знищити почуття закоханості. Мені цікаво, а вам?
Джерела:
Comments