Літературний челендж!

19 березня на честь 90-річчя видатної сучасної української поетеси Ліни Костенко учні 11-А класу Миколаївського класичного ліцею запустили літературний челендж.

11-А клас            Вайнберг Валерія

"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі... " 

"Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі... ", - казала відома українська поетеса, твори якої стали класикою та яскравим прикладом української літератури. Ліна Костенко закликає читача побачити та зрозуміти, що поезія - це індивідуальне та неповторне диво.І я однозначно згодна з цим висловлюванням. Адже кожен бачить світ по-різному. У кожного свої асоціації, бачення життєвих проблем та цінності. Це, дійсно, безсмертний дотик до душі, бо немає нічого кращого за літературу, яка через багато років і навіть століть торкається наших сердець зараз і буде це робити ще багато-багато років.  

По-перше, ми, українці, дуже шануємо нашу культурну спадщину. Немає іншої країни, в якій було б стільки прекрасних творів і митців,які увійшли у світову історію та літературу. А головне, що кожний автор несе щось корисне та важливе про нашу історію, побут, життя та долю українського народу. Неможливо не згадати Ліну Костенко та її твір “Страшні слова, коли вони мовчать...”. Основною ідеєю твору є роздум автора про значення слова в житті людини та в мистецтві. А чи задумувалися ви про те, як багато означають слова у нашому житті. Адже одне слово, сказане з різною інтонацією, може викликати різні емоції, а це лише одне слово. 

По-друге, кожен вірш - це сповідь поета про якийсь незабутній епізод з його життя або подію. Натхнення, воно приходить, коли емоції зашкалюють, неважливо гарні чи негативні, саме тому ми так тонко відчуваємо душу автора у кожному творі. Прикладом є мій друг, який пише вірші. Він ще зовсім невідомий автор, але його задача вкласти сенс і зробити свої твори актуальними та душевними, а не популярними. І на мою думку, це головне, адже саме душевне та неповторне буде торкатися душі, а згодом стане “безсмертним дотиком”.

Тож я закликаю всіх українців поринути у світ нашої прекрасної та неповторної  літератури і почати вивчати її. В ній стільки сенсу і стільки цікавого, ви навіть не можете уявити. Душа кожного поета, світобачення кожного автора, їхні почуття, емоції, переживання, рими. Почни!!! І вже завтра ти будеш думати по-іншому!!! 

11-А Бірзул Олександр

"Ця дівчина не просто так, Маруся"

Прочитавши роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”, я зрозумів, що він є надзвичайно складним, багаторівневим та багатопроблемним у своїй тематиці і композиції. Як колись сказав Володимир Панченко, український літературний критик і літературознавець, цей роман “нагадує кристал, у якому безліч граней”.

На мою думку, Маруся Чурай - це не просто дівчина , яку безпідставно звинувачували у зачаруванні сільського парубка Гриця і згодом його смерті, а дівчина , яка наділена поетичним талантом, що увібрав у себе не тільки зовнішні ритуали народного життя, але й саму суть народної ментальності, народної моралі. Маруся зуміла втілити в словах найтонші почуття, найпотаємніші рухи душі. Дівчина розуміла важливість свого покликання і тому цей дар означає для неї дуже багато. Вона є пісняркою, яка уособлює найкращі риси українського народу. Для Марусі найближчі люди і коханий були всією частиною життя. І я був дуже засмученим, коли читав епізод з твору, де жорстокі та безсердечні люди зібралися чинити над молодою дівчиною самосуд.

Моє переконання грунтується на тому, що, по-перше, Марусине життя втратило свій сенс у той момент, коли вона дізналася про зраду Гриця, а по-друге, хоч як не намагалася Бобренчиха видушити з Марусі бодай одну сльозину, дівчина все одно залишалася непорушною. Вона не хотіла, аби люди дізналися про її душевні переживання. Ніколи б ця горда дівчина не виказала свої почуття, не хотіла вона й приймати допомогу від сторонніх. Вона була також хороброю і сміливою дівчиною, тому що не боялася глянути у вічі смерті, і свій вирок сприйняла із холодним спокоєм. Сидячи в темниці перед стратою, дівчина сподівалася на майбутню зустріч із Богом. У цьому й виявляється її цілісна натура та непохитність духу. Поетичний світ дитинства сформував її характер, у якому поєдналися дівоча ніжність і твердість характеру, доброта до людей і вміння відчувати зло. Усім цим головна героїня завдячує матері, яка замінила їй передчасно померлого батька. Маруся усім своїм життям довела людям, що без батьків не може бути не тільки фізичного, а й повноцінного духовного життя. А як я був вражений, читаючи рядки, де Маруся, готуючись померти, жалкує за матір’ю, розуміючи, що найважче зараз саме їй. Яка все ж таки це була незвичайна дівчина!

Виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що любов і зрада, пісня й історія - найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство твору. Українська нація завжди славилася людьми, які боролися за справедливість у житті. І одним з таких яскравих прикладів є Маруся Чурай!

11-А клас Дємонова Олеся

 "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…"

Слово - найсильніша, але водночас найпрекрасніша зброя. А вміння володіти словом - незрівнянний талант, дарований далеко не кожній людині. Ліна Костенко - саме така жінка, яка своїм словом, своєю поезією дотикається до самої душі, змушуючи нас замислитися над соціально-філософськими проблемами, над своїм життям… Так у чому ж криється неповторність її поезій?

По-перше, поетеса пише про речі звичайні, які оточують нас постійно, але те, як вона їх описує, як подає, ворушить якусь частинку нашої душі, наших мізків і дає змогу добряче порозмірковувати над усім, що коїться ззовні та всередині нас:

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

По-друге, своїми віршами Ліна Костенко закликає  нас бути справжніми “людьми”: толерантними, ввічливими і душевно красивими.

– Люди, будьте взаємно ввічливі! –

і якби на те моя воля,

написала б я скрізь курсивами:

– Так багато на світі горя,

люди, будьте взаємно красивими!

По-третє, письменниця нагадує соціуму, що природа в нас - єдина і її треба берегти як зіницю ока:

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

і дика качка тоскно обминає

рудиментарні залишки багви.

Отже, кожна поезія Ліни Костенко - унікальна, глибока і неймовірно милозвучна. Читаючи її, кожною клітинкою свого тіла відчуваєш якесь задоволення або смуток, занепокоєння або умиротворення, адже вірші Ліни Костенко здатні викликати в людині найрізноманітніші почуття.

11-А клас Нестеренко Марія

“Поезія- це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…”

Я вважаю, що поезії, й тільки поезії, має належати в мистецтві мовлення першість. Це споконвічна мова наших предків, яка торкається наших душ у різні часи й епохи. Наш народ має чудових творців. Ліна Костенко входила до невеликого кола тих митців, які своїми творами проникали до самого серця.

Аргументом на підтвердження моєї думки може бути те, що твори, дійсно, мають велиикий вплив на людей, їхні думки і душевний стан. Поезія може окриляти людей, давати їм силу і наснагу для боротьби, відкривати очі на різні речі та давати відповіді на деякі питання. Таку поезію мала Ліна Костенко. У доробку поетеси є значна кількість творів, у яких вона розмірковує над силою слова.

Українська література дає багато прикладів. Один із них – роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”. У творі чітко видно, як пісні Марусі торкалися душ наших сильних козаків. Саме її пісні давали хлопцям сили, коли здавалося, що її більше немає. Козаки йшли на боротьбу, співаючи "Зелененький барвіночку" й "Не плач, не журися, а за свого миленького богу помолися". Також вірш “Страшні слова, коли вони мовчать” Ліни Костенко добре нам показує про могутність слова, а саме: “Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив..”

Також, скажу, що поезія може витягнути людину із душевної безодні, зі стану, коли тьма заполоняє її думки.

Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно малий, можу сказати, що поезія змогла врятувати мій душевний стан, коли я, дійсно, відчувала себе морально погано. Я мала проблеми у школі, з друзями, у сім’ї. І саме тому я читала збірки різних віршів, які торкалися мого серця, і проблем нібито й не ставало…

Таким чином, можна зробити висновок, що позиція громадянина і поета Ліни Костенко вчить, як треба бути вірним своєму слову за будь-яких обставин. Поезія — вельми дивна річ: вона не тільки виховує, повчає, а й рятує і дає сили. Як відомо, словом можна вбити, словом можна врятувати, словом можна на ноги підняти.

11-А клас Коксьонок Карина

 "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі..."

Ліна Костенко- найвідоміша українська письменниця. На мою думку, її твори вважаються класикою української літератури.

Доказом цього може бути те, що у своїх творах поетеса розкриває соціально-філософські питання, які актуальні навіть сьогодні.

Яскравим прикладом на підтвердження моєї думки є твір Ліни Костенко “Життя іде і все без коректур”. Проблемою цього вірша є цінність життя, яке дуже швидкоплинне. Треба цінити його і жити з користю. 

По-друге, вірші української письменниці захоплюють та примушують зупинитися, замислитися, знаходять відгук у серці й назавжди залишаються в душі.

Хочу навести приклад із власного життя. Скільки вже творів інших письменників я прочитала, ні один з них не брав за душу так, як вірш Ліни Костенко “Між іншим”. Прочитавши цей твір, замислюєшся, які люди жорстокі. У наш час ми самі собі придумали “ідеал краси” і знущаємося з тих, хто не відповідає цьому ідеалу. Поетеса закликає бути “взаємно ввічливими” і “взаємно красивими”. 

Таким чином, можна зробити висновок, що Ліна Костенко — людина незвичайного таланту, справжній митець, відвертий зі своїми читачами. Її поетичний світ полонить нас з першого вірша, з першого рядка, він залишає незабутні враження, адже поетеса завжди залишається щирою і відвертою, а її слова, глибоко проникаючи в душу, залишаються там назавжди.