Есе "Яка вона - душевна краса?"

Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис)—прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

10-А клас            Гудко Тетяна

Есе «Яка вона – душевна краса?» 

Усі ми різні зі своїми думками і особистостями. І кожен хоча б один раз, але задумувався, яка це людина з гарною душею. Невже є люди з поганою душею? І якщо є, які вони? І чи не належу я до цих людей?

Душевна краса – це благородні, чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і повага до думок та й ідей інших, і самопожертва, і вміння співчувати, і підтримувати, і прагнення захистити інших. Але одночасно вимогливість, суворість і критичність до себе.

Згадати тільки Мавку з драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Вона була добра, щира та чесна, але водночас горда, сильна та вольова дівчина. Віддавала всю себе коханню і природі. Душевна краса в ній поєднувалася з зовнішньою.

Але часто душевна краса відрізняється від зовнішньої краси. Буває, що людина гарна, але вчинки її злі та душа гнила. Як от герой новели І.Франка «Сойчине крило» Генрись – зовні привабливий хлопець , але виявився злочинцем.

А буває і так, що за звичайною зовнішністю ховається високоморальна особистість з глибокими почуттями, яка в будь – яку хвилину ладна прийти на допомогу іншим. Такою людиною є мій сусід – волонтер, який активно опікується українськими вояками на східному фронті нашої країни.

Отже, душевна краса притаманна благородним, чесним і порядним людям, яких у нашому суспільстві, я на це сподіваюсь, дуже багато.

10-А Нечипорук Альбіна

Есе на тему «Яка вона – душевна краса?»

Ми дуже часто задаємо собі питання, що все таки цінніше - зовнішня краса чи душевна. І що це таке - «душевна краса»? Як її визначити?

По-перше, краса душі проявляється в поведінці самої людини. Порядність, вихованість, повага до оточуючих, здатність прийти на допомогу, підтримати у скрутний момент, спроможність пожертвувати власним щастям заради інших - усе це формує образ людини, багатої не матеріальними статками, а добром та щирістю, тобто душевною красою.

По-друге, отримуючи життєвий досвід, ми вчимося на своїх помилках, починаємо дбайливіше ставитися до навколишнього світу, і тоді розкриваються найгарніші наші риси. Кажуть, що такі люди навіть зовнішньо здаються привабливішими.

Прикладом цього є ситуація з власного життя. Моя знайома дівчина не дуже вродлива, її весь час дражнили і ображали . Але поступово люди змінили думку про дівчину, бо вона активно займалася благодійністю, збирала кошти на лікування хворих безпритульних тварин. Доброта в її характері гармонійно поєдналася з красою душі.

Отже, душевна краса набагато важливіша за зовнішню. Вона є тією силою, що робить нас людьми. А ще важливо знайти людей, які будуть бачити твою душевну красу і цінуватимуть тебе.

10-А клас Поверинова Олександра

 Есе на тему «Яка вона – душевна краса?»

Коли ми думаємо про душевну красу, що першим спадає нам на думку? Напевно, приклад дуже доброї, оптимістичної і розумної людини, яка допомагає всім і кожному. Проте, у наш час існує стільки ж стереотипів про духовну красу, скільки вже є і про зовнішню.

Взагалі, краса – це досить абстрактне поняття, бо усі люди не можуть однаково мислити і сприймати те, що їх оточує. Мені здається, що гарну душу має та людина, яка може аналізувати свою поведінку, адекватно сприймати інших, не має наміру нашкодити і є відкритою для пізнання нашого світу. Важливо розуміти, що усі помиляються, але це не робить людину гіршою, а допомагає у розвитку її особистості. Іноді ми можемо виявити сутність людини при розмові з нею, але візьмемо до уваги, що більшість вміє уміло брехати і ховатися під масками. Тому щирість – це ще одна риса, яка робить нас душевно гарними. Показовим є те, як людина поводить себе з тими, хто слабше за неї, з друзями і зі старшими людьми.

Стриманість і ввічливість – це гарно, доброта і людяність - це гарно. Але душевна краса - це не обов’язково бажання врятувати світ, але просто небайдуже ставлення до тих, кому дійсно необхідна твоя допомога саме зараз. На мою думку, у кожному можна знайти щось прекрасне і позитивне. Ніхто не може бути ідеальним, але усі ми здатні зробити щось корисне для світу. Щоб мати гарну душу, не треба намагатися сподобатись усім, адже це лише плутає і призводить до негативних наслідків. Слід шукати гармонію з самим собою та концентруватися на розвитку свого внутрішнього світу.

Я можу зробити висновок, що душевна краса полягає у домінуванні світлої сторони людини над її темною стороною, прагненні до прекрасного. Але мені хочеться закликати кожного не робити висновок про будь-кого, не знаючи його достатньо добре. Адже можливо, що найрозумніша і найвідвертіша людина може зрадити чи підло вчинити, а той, кого ти вважав диваком, може виявитися найкращим другом.

10-А клас Ратушна Марія

Есе на тему «Яка вона – душевна краса?»

Коли ми говоримо про красу людини, найчастіше маємо на увазі її зовнішній вигляд. Як правил, спочатку ми оцінюємо одяг, фігуру й обличчя, а вже потім вирішуємо, чи хочемо дізнатися про її внутрішній світ. Чому ж так?

Часто буває, що людина виглядає гарно та охайно, але її поведінка та характер змушують нас триматися подалі від неї. А часом, ми бачимо неохайність і незграбність, і нам вже не хочеться знайомитися з цією людиною. Можливо, ця людина талановита й хороша, але поганий одяг нас відштовхує. Яка шкода, що зовнішність не завжди є дзеркалом душі.

Як на мене, духовна краса – це чисті думки, добрі вчинки та набір особливих рис характеру, які роблять людину краще й добріше. Духовна краса – це невід’ємна частина гарної людини, яка робить її життя насиченим, яскравим та цікавим. Від деяких людей так і віє гарним настроєм та бажанням допомогти усьому світові.

На жаль у світі є різні люди і поряд із красивою душею існують заздрісливі та песимістичні за характером та темпераментом.

Ми живемо у великому та різноманітному світі, і красиві душею люди – це одне з його чудес. Тому, зважаючи на рідкість цих людей, необхідно оберігати і цінувати їх, ніби істот з Червоної книги.