ПРО БУЛІНГ

Булінг — це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності.

ПРОПОНУЄМО СКАЗАТИ: “НІ БУЛІНГУ!”, тому що

• булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;

• у ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;

• може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача.

Яким буває булінг?

• Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень).

• Вербальне цькування (обзивання чи глузування).

• Булінг стосунків — явище соціального вигнання,  коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.

• Кібербулінг - приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів.

Ми провели опитування у соціальній мережі та отримали не дуже гарні результати.

ЗАПАМ'ЯТАЙ, що чужі образливі слова не мають значення. Вони не можуть нас змінити. Якщо хтось хоче нас ображати, то справа не в тому, які ми, а в тому, який він.

По-друге, все ж таки є декілька речей, які ми робимо неправильно, коли нам завдають шкоди:

1. Сперечаємося ( «Я зовсім не гладкий, просто великий», «Це нова кофтинка, наймодніша, ти просто не розумієш»).

2. Відповідаємо тим же ( «Ти сам дурень!», «Ти сама зі смітника»).

3. Загрожуємо ( «Я все розповім вчительці!», «Ви у мене отримаєте!»).

4. Робимо вигляд, що не чуємо, але при цьому червоніємо і ховаємо очі.

5. Робимо вигляд, що смішно, якщо це не так тікати і ховатися.

6. Плачемо і скаржимося.

7. Кидаємося в бійку.

8. Робимо спробу неодмінно все це зупинити.

Навіщо зупиняти те, що не може тобі заподіяти шкоди? Їм подобається це робити - це інформація про них, а не про ТЕБЕ. Хіба мало хто навколо чим займається, і що говорить! Вони хочуть так проводити свій час - це ЇХНЯ справа. А у тебе СВОЇХ справ повно.

Тому для того, щоб образи не переросли в справжній булінг та не зашкодили тобі, треба:

1. Потиснути плечима ( «Може, і так»);

2. Посміхнутися ( «Я радий, що вам весело!»);

3. Перекласти увагу на кривдників ( «Так, я знаю, що тобі подобається так говорити»);

4. Поставити зустрічне питання ( «Тобі хочеться так думати?»);

5. Погодитися ( «Так, у мене повно недоліків, ти вірно помітив»);

6. Дати дозвіл ( «Ти можеш так думати, якщо хочеш»).

Сенс будь-яких правильних реакцій - показати, що те, що відбувається - їхня справа, а не твоє. Це вони тут щось думають, чогось хочуть, скачуть-стрибають-кричать, мають думки й інтереси. Ти якщо і цікавишся цим, то через ввічливість.

Спочатку кривдники можуть ще більше розійтися. Спробують кричати голосніше. Але, якщо гнути свою лінію, їм швидко набридне. Тому що їм справді немає ніякої справи ні до твого зовнішнього вигляду, ні до твоїх якостей. Їм хотілося отримати задоволення від твоєї образи і від своєї влади над тобою. А немає образи - немає і влади, і сенсу продовжувати теж немає.

Звісно, не завжди все швидко проходить і не завжди кривдники можуть залишити тебе у спокої, навіть навпаки, можуть ще більше розізлитися.

Це вже не просто цькування. Це справжнє насильство, і воно заборонено законом.

Не потрібно це терпіти. Негайно необхідно повідомити дорослим: учителю, батькам і попросити про допомогу. Ти не станеш від цього «ябедою». Ябедничати - це скаржитися дорослим через дрібниці. А якщо мова йде про насильство, воно повинно бути припинено, і допомога дорослих тут необхідна.

Буває, що кривдники залякують і говорять: «Якщо скажеш кому-небудь - взагалі вб'ємо!». Не варто їм вірити. Такі люди завжди зв'язуються тільки з беззахисними. Досить буде твоїм батькам або вчителю один раз з ними серйозно поговорити - і вони стануть обходити тебе стороною. Якщо дорослі вирішать, що однієї розмови недостатньо, вони звернуться в поліцію.

Якщо цькування - це хвороба групи, лікувати її треба теж всім разом. Усе це дуже прості дії, але вони працюють.

Цькування тримається на ідеї «всі проти одного». Якщо ви ясно покажете, що ніяких «всіх», кому подобається знущатися в вашому класі немає, цькування швидко зійде нанівець.

У своєму класі кожен має право бути в безпеці.

Валерія та Вікторія Карпенко

Рубрика "Гаряча тема"