Поверинова Олександра, учениця 11-А класу

Есе на тему «Торуйсвій шлях – той, що твоїм назвався, той,що обрав тебе навіки вік» (Василь Стус)

Напевно, майже завжди я свято вірила в те, що кожна жива душа має свою долю, кожній була вготована певна місія. Хтось має рятувати людські життя, хтось будувати, хтось ламати, а деякі вбачають своє життєве призначення у боротьбі за Батьківщину, захисті її культурного надбання і мови. Кажучи про останній приклад, на думку одразу ж спадає один з поетів української мистецької генерації 60-х років– Василь Стус. «Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік», - такими рядками звертається до нас письменник, і я впевнена, що цими ж словами він керувався до кінця своїх днів. Після жорстких репресій і навіть заслання Стус не зрікся своєї місії – донести до сучасників правду через власні поезії та боронити права українського народу.

Історія нашої держави може розповісти про інших особистостей, які на кшталт Василя Стуса впевнено і відважно йшли своїм життєвим шляхом і до останнього подиху були йому вірні. Левко Лук’яненко, В’ячеслав Чорновіл, Ліна Костенко, Алла Горська, Василь Симоненко – і це ще не весь перелік українців, які мали активну громадянську позицію й починаючи з 60-х років були учасниками дисидентського руху, сутність якого полягала у опозиції до тогочасного тоталітарного режиму радянської влади і русифікації в Україні. Громадські діячі й правозахисники, письменники й художники. Вони були такими різними, але їх об’єднувала одна мета –забезпечити своєму народу свободу слова, мислення, розвитку й національного самопізнання. Чи успішною була їх діяльність? Відповідь мільйонів українців і моя власна – так. Ризикуючи своїм життям та усім, що вони мали, страждаючи від тиску з боку влади й переслідувань, ніхто з них не відмовився від своєї цілі, бо шлях цих людей «обрав їх навіки вік». Думаю, що ми мали б подякувати дисидентам за те, що вони були одними з тих, хто посприяв становленню України як незалежної держави.

Але є ще одна постать, яка зробила настільки великий внесок в українську культурну скарбницю, що більшість одразу ж погодиться – такі люди просто так у наш світ не приходять. Думаю, нескладно здогадатися, що мова йде саме про Тараса Григоровича Шевченка, великого українського поета, значення чиєї творчості є неоціненним. Напевно, поет завжди розумів своє призначення, адже любов до рідної землі і бажання вирватись з неволі зародилися у хлопця ще змалку, коли він на собі відчув усю несправедливість життя і соціальну нерівність. Своїми поезіями, повними любові до України й ненависті до національного гніту, Кобзар запалював тисячі сердець патріотичним вогнем. У поемі «Кавказ» Шевченко закликає: «Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!». Ці рядки викарбувані у пам’яті кожного українця, адже вони допомагають не тільки у відстоюванні ними національної ідеї, а й у боротьбі з життєвими випробуваннями, які спіткають на долю кожної людини. Шевченкові слова також нагадують про те, що ми досягнемо мети тільки в тому разі, якщо будемо активно діяти, що робив у свій час і сам Кобзар.

Таким чином, аналізуючи біографії видатних історичних постатей чи спостерігаючи за тими, хто нас оточує, ми починаємо помічати, що кожен з них виконує певну роль. Хоча я і вірю у долю, але все, насамперед, залежить від нас і наших подальших дій. «Ніхто тебе з недолі не врятує, ніхто не зіб’є з власної тропи. На ній і стій, і стрій – допоки скону, допоки світу й сонця – стій і стій», - пише Василь Стус. Тож нехай ці слова направлять на правильний шлях і допоможуть знайти відповіді на наші питання, а інші персоналії, які показали, що наполегливість і сміливість ведуть до перемоги, стануть для нас прикладом.