Аліна Богатова, учениця 10-Б класу

«Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік» (В. Стус)

Кажуть, що людина може досягти в житті усього, що захоче, але головне, щоб у неї було бажання. У світі достатньо прикладів видатних діячів, які змогли змінити світ і тепер їх згадують, пишаються та поважають. Вони обрали і не зреклися свого шляху, вони самі себе збудували, вони- приклад для наслідування…

Уявіть, що ви йдете по вечірньому місту, потроху сідає сонце, яке починає переливатися на дерева і переходить на вже прохолодну землю, десь далі видно річку, а на небі немає жодної хмари, лише помаранчеве літнє сонце. Це парк. Звичайний парк в звичайному місті, по якому йде звичайна людина. Її думки, дивлячись на красу цього вечірнього зеленого місця, лише про одне: “Мені вдалося зробити добру справу, і я зробив це сам і чесно…”. Усі, хто не пройшли би, вітаються з нею: молода сімейна пара, підліток років 16, пенсіонер тощо. Одразу ж виникає питання: Що ця людина змогла такого зробити, і чи тепер це місце можна назвати “звичайним”?

Миколаїв... В одній звичайній двокімнатній квартирі, в старому районі живе пенсіонер, до якого заходять привітатися кожного дня велика кількість людей, хоча він навіть не корінний житель цього міста, а народився на Уралі, за тисячі кілометрів. Це Вадим Андрійович Сердцев - 91-річний пенсіонер з великої душею. Він - людина-герой. За своє доволі довге життя зробив вагомий внесок у “позеленіння” Миколаївщини. Тільки уявіть, що ця людина змогла посадити більше двадцяти тисяч дерев по всіх околицях міста, і на цьому він зупинятися не бажає. Його часто зустрічають в парках, скверах і просто на вулицях Миколаєва, а Вадим Андрійович радісно дарує свої саджанці прямо там і абсолютно безкоштовно. З ініціативи його прихильників, які мають бажання продовжувати його ідею, він отримав 3 премії і ще одну нагороду- “Громадянин року”. Він, старенький дідусь, йде по центральній вулиці міста задля того, щоб отримати почесну грамоту від мера, потиснути йому руку і надихнути всіх оточуючих на добрі справи. Це справді мене вражає і викликає повагу. Такі вони- миколаївські “герої”. Ця деталь спонукає замислитись: Чи здатен кожен житель нашого міста знайти свій шлях у житті й торувати собі його? Оскільки громадянин- це той, хто здатен не сидіти, а щось створювати.

Кожна людина прагне бути щасливою. Вадиму Сердцеву імпонує “озеленення” міста, в якому він живе, лікарі рятують життя кожному, хто цього потребує, письменники для своєї аудиторії створюють твори… І таких прикладів щасливих людей можна навести ще мільйон. Але щасливі вони через те, що саме це заняття є їх справжнім покликанням. Як сказав Вадим Сердцев: “Яка різниця хто посадить дерево- планета в нас одна. І дихаємо ми одним повітрям… тому- дійте!”.